Тризуб – історичний символ Української Державності, княжий Знак середньовічних Київських князів. Магічний символ оберегу північно-арійських племен. Має скандинавське рунічне походження. З розповсюдженням християнства набрав додаткового сенсу Святої Трійці. Про походження і значення Тризуба існує багато версій і теорій. Стилізований знак Тризуба – „триглав” – розповсюджений в народній українській вишивці, в орнаментах і візерунках. |
|
---|---|
Великий Герб України – складається з трьох основних частин: Тризуба, Герба Війська Запорізького (праворуч) і Герба Королівства Галичини і Лодомерії (ліворуч). Тим самим символізується соборність України, коли національний символ (Тризуб) об'єднує і Захід (Галицький Лев), і Схід (Козак-Запорожець). Тризуб принципово симетричний, в той час, коли оксідентальні (Лев) і орієнтальні (Козак) символи розгорнуті обличчям один до одного, що означає подолання протиріч і єдність.
До речі, ці фігури є розгорнутими в протилежні від їхнього історичного положення боки. |
|
Державний Прапор України – стяг із синьої (або блакитної) і жовтої (або золотої) смуг. За походженням це кольорове сполучення – від символіки Галицького Королівства, яка в свою чергу має скандинавське походження. Про походження Національного і Державного Прапору України також існує багато версій і теорій.
Був Державним прапором Української Народної Республіки, Гетьманської Держави (1918 р.); від 1992 р. – Державний Прапор України.
Найбільш поширене його трактування – блакитне Українське небо над ланами золотого збіжжя.
|
|
Герб Війська Запорізького – в ширшому трактуванні символ Великої України взагалі (без Києва). Символізує героїчну добу історії нашої нації, козацьку спадкоємність Українців, нашу завзятість, впертість і відчайдушність в обороні Рідного Краю. |
|
Герб Королівства Галичини і Лодомерії – в ширшому трактуванні символ Західної України і Галичини. За походженням є Гербом Галицьких королів. Зображується згідно національних Українських кольорів – золотим на синьому тлі. Водночас є символом духовного й культурного центру України – міста Львова. | |
Герб міста Києва – столиці Української Держави, найдревнішого міста Східної Європи. Зображує Архангела Михаїла – Святого покровителя, захисника і оборонця цієї Української перлини. За легендою, під час нападу на Київ печенігів у 1036 році Архангел Михаїл у вигляді молодого хлопця повідомив Короля Русі Ярослава Мудрого (який з військом тоді був поза столицею) про цей напад і в такий спосіб врятував місто. |
|
Прапор боротьби за Волю України. Виник у середині ХХ століття як символіка Української Національної Революції. Має багато трактувань, з яких найбільш розповсюджені „Воля або смерть” (червоний – традиційний колір волі; чорний – колір жалоби по умерлим), „кров борця за Україну на чорній Українській землі”.
Червоно-чорне кольорове сполучення дуже поширене в Українській вишивці, в візерунках, в народному малюванні і є дуже древнім за походженням, можливо, воно мало сакральне значення. |
|
Прапор Війська Запорізького – стяг малинового кольору, традиційно вважається Козацьким Прапором. Малиновий колір є в геральдиці кольором шляхетності й рицарства, перемоги та відваги. | |
Бойовий Тризуб – Тризуб із зображенням середнього зуба у вигляді Меча є символом боротьби проти ворогів України, помсти катам нашого народу, справедливої відплати. Виник у 1920-х роках у середовищі Українських Націоналістів, використовувався як офіційний символ ОУН; від 1940 року був емблемою ОУН полковника А. Мельника. | |
Сварга – древній арійський сакральний символ. Відноситься до солярних (сонячних) символів. Означає рух Сонця і має трактування як безкінечність руху, боротьбу добра і зла, перемогу сил Світла над силами темряви. Має зв'язок із Християнським Хрестом. Розповсюджений в старовинних Українських орнаментах і візерунках. |
Коротка історична довідка про Ватажкове та навколишні села | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Життя на Полтавщині відоме ще 15 тисяч років тому. В наших краях ймовірно, ще і в той далекий час у Заворсклі й Головачі жили люди, але документів про той час виявити не вдалося. Перша археологічна згадка про наш край датується ІІІ – ІІ ст. н. е. Ось як про це надійшли відомості. Влітку 1927 року головачанські селяни корчували пеньки і знайшли залишки незвичайного посуду. На щастя селяни виявилися кмітливими і повідомили про знахідку в Археологічний комітет Академії наук УРСР. В результаті до Головача прибув учений Академії – професор Макаренко. Він виявив, що проти Головача, на великому острові, який оточує з одного боку Ворскла, а з другого – рукав її Головач, жили колись скіфи. Вчений помітив, що на цьому острові є ледь помітні горбики – широкі й низенькі. Дослідивши два підвищення, виявили, що це колишнє житло скіфів. На глибині від 0,75 до 1,2 метра під нашаруванням чорнозему, на піщаному ґрунті чітко і яскраво виділялися чорні плями скіфських землянок. Тут було знайдено оздоблення, зразки чудового оздобленого глянцьованого посуду, різні побутові речі з кераміки, кісток (гладила, скребки), а також із глини й каменю. Це свідчить про великі технічні досягнення скіфів. Кам'яні метальні камені свідчать, що люди того часу жили, здебільшого з полювання. У землянках біля стінок знайдено залишки вогнища: спочатку шар піску, на ньому череп'яне нашарування, а потім глиняна замазка. На 1927 рік, коли проводились розкопки під Головачем, було знайдено безліч речей і прикрас, взятих при розкопках могильників, але ще не пощастило знайти речі побуту, житла скіфів. Так що археологічна знахідка під Головачем є унікальною: вперше знайдені речі побуту великого древнього народу. Одне з поселень на древній річці Ворскла стало називатися Заворскло. А села Головач, Лукіщину заселили мешканці Козельщини. В Козельщині хороші чорноземи. Щоб не дати селянам землі після реформи 1861 року, поміщик виселив селян на піски. Як висохне пісок та повіє вітер, то пісок і в тісто попадає, – розповідав 65-річний (в 1936 р.) житель Головача Іван Петрович Ляшенко. А навколо пісків – чорнозем, луки поміщиків Романова, Ротова, Грифеля, Успенського, минівських куркулів: Німчиних та Деркачів, головачанських глитаїв Бублика Тимофія, Трипольського Дем'яна. За переписом 1904 року в наших селах мешкало: |
||||||||
|
||||||||
Наші села були дуже вбогі. Наприклад, у Ватажковому на 108 селянських дворів було всього 40 десятин землі та 60 голів худоби. А звідси й злидні, нужденне життя селян. З їх інтересами царські власті не рахувалися (за одну мисливську собаку головачанський поміщик виміняв у сусіда всю сім'ю кріпака Медведя). Господарства занепадали. Мізерні врожаї не давали змоги платити податки. Хоч капіталістичні відносини на початок XX століття досить глибоко проникли в сільське господарство України, кріпацтво було ще звичайним явищем. Із 9 мільйонів десятин дворянських земель близько 3,5 мільйона здавалось в оренду селянам. Так було і в Заворсклі: поміщик Грифель мав 300 десятин, а у всіх селян було 160 десятин, тобто майже на 800 душ населення. 150 десятин загарбав ватажківський куркуль Баштанник. Не маючи власної землі, люди працювали переважно в цих економіях, одержуючи в день плату по 20-50 копійок, тобто 60 карбованців на рік. Стільки платили поденникам, доглядачам худоби, столярам, слюсарям та іншим. Більше одержували за рік праці помічник механіка панської економії – 300 крб., колісники – 315 крб., шорник старший – 215 крб., мельник старший – 300 крб., механік молотильних машин – 90 крб. Для порівняння подамо деякі дані: Щоб зробити в кузні панської економії залізну борону, треба витратити 15 крб. сріблом лише на матеріал. Готова борона Говарда коштувала в 1860 році 41 крб. сріблом, а кінні граблі – 85 крб. сріблом за штуку. Коли ж заробіток наймитів панських економій перевести на срібло, то купити навіть такий нехитрий інвентар селянин був неспроможний. Таких юнаків чекало одне спасіння – служба в царській армії. Але в ній панувала суцільна муштра… Нагадаємо, що “куркулями” вважалися справжні господарі землі, в яких потім забрали їхню ж землю і розподілили між всіма селянами, а так званих куркулів проганяли з їх споконвічного місця проживання, тобто виселяли. Нестерпне життя для селян настало в 1914 році, коли на Імперіалістичну війну забрали майже всіх чоловіків. А з Заворскла, Ватажкового йшли на фронт журливі листи: нема кому обробляти землю, яка заростає пирієм, нема худоби, нема зерна для посіву. А після війни ... - з'явилася величезна країна - Радянський Союз. І почалася всім відома колективізація... |
Марко Вовчок
«...любити – це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку.»
А. де Сент Екзюпері